Зроблено перший крок на шляху лікування діабету 2 типу – вчені знизили резистентність до інсуліну в мишей.
До сьогодні діабет 2 типу вважався невиліковною хворобою. У медичній практиці не було жодного випадку повного одужання, і лікарі всього світу стверджували в унісон, що позбавитися від недуги неможливо.
Проте генетики Алабами зробили перший крок на шляху руйнування цього стереотипу. За їх свідченнями, дослідницькій групі вдалося зупинити діабет 2 типу та ожиріння у мишей.
До прориву призвело одноразове введення піддослідним групам вірусу AAV (аденоасоційований вірус), що переносить ген FGF21 (Fibroblast Growth Factor 21).
Хід дозволив генетично “маніпулювати”роботою печінки, жирових тканин та скелетних м’язів, щоб вони продовжували продукцію білку FGF21 – важливої сполуки, необхідної для корекції енергетичного обміну.
Завдяки генній стимуляції продукування FGF21, тварини почали втрачати вагу, а їх резистентність до інсуліну знизилася. Результати експерименту закінчилися успішно для обох піддослідних груп: як для мишей з ожирінням, викликаним за допомогою дієти, так і для мишей з ожирінням, викликаним генетичною мутацією.
Дослідники свідчать, що у ході експерименту вони виявили й інші позитивні ефекти препарату. За їх словами, застосування AAV-FGF21 для здорових тварин сприяло повільному старінню, запобігло стійкості до інсуліну та віковому збільшенню ваги.
Це дає велику гнучкість у терапії, оскільки дозволяє кожного разу обирати найбільш підходящу тканину. Плюс, якщо є якісь ускладнення, що перешкоджають маніпуляціям з однією тканиною, препарат може бути застосований до будь-якого іншої. Адже коли тканина виробляє білок FGF21 і виділяє його в кровотік, він буде поширений по всьому тілу,
— прокоментувала директор дослідження д-р Фатіма Бош, з університету Алабами, і додала
терапія, описана в цьому дослідженні, є основою для майбутнього клінічного використання гену FGF21 для лікування діабету 2 типу, ожиріння та супутніх їм захворювань.
Наступним кроком дослідників є пробна терапія на тваринах більшого розміру, перш ніж перейти до випробувань на людях.
Висновки були опубліковані в журналі EMBO Molecular Medicine.
